Прочитав у наших «Вістях» статтю «Зверху» не завжди видніше» і задумався. Дійсно, про децентралізацію нині не говорить хіба що лінивий. І це зрозуміло, адже вона передбачає передачу значних повноважень та бюджетів від державних органів місцевим громадам. Хто б заперечував? Звичайно, ніхто. Безгрошів’я таки добряче дається взнаки. І сільські ради, звісно, ближче до людей, ніж районна чи обласна. А про Верховну й говорити нічого. Вона «вершить» більш глобальні справи і деколи й поняття не має, як живе сільська громада.
І все ж Київ підготував свою програму, «спустив» своє бачення децентралізації. Район, звичайно, її не сприйняв. І правильно зробив. Погодитися, що буде у нас лише три округи: Ужгородський, Середнянський та Чопський – нонсенс. Ужгородщина запропонувала свій план децентралізації, але з сільськими громадами його не погодила. І знову є су-против.
Чому постійно всі новації «спускаються» від влади? Чому перед цим не порадяться з людьми?
Дубрівчан, разом з мешканцями Холмців планується приєднати до Руських Комарівців. Чи виграє від цього наше село? Зможемо відремонтувати наші розбиті дороги? Чи додасться робочих місць? Навряд.
Складається враження, що в Україні поспішають з реформами, щоб догодити Європі. Можливо, це найбільше потрібно нашим політикам, бо скоро ж вибори. Говорять багато, а конкретно – нічого. Особливо про економічне підґрунтя для реальної спроможності громад чомусь мовчать.
Звичайно, зміни у самоврядуванні потрібні. Ми всі прагнемо кращого цивілізованого життя. Я 18 років жив і працював у Чехії. Там є чому повчитися. Сільській громаді надаються дотації з розрахунку на кожного мешканця. Там інше ставлення до села. Влада захищає свого товаровиробника, цінує його працю, допомагає, щоб він мав прибуток, а не збиток.
В Україні поміч влади селу, здебільшого, лише на папері. То де гарантія, що з децентралізацією все зміниться на краще? Та не зміниться, бо наші чиновники дбають лише про себе, а не про людей.
Не треба тиснути «зверху», хай громада вибирає, чи зможе жити сама, чи треба до когось приєднатися.
Не хочу, щоб подумали, що я боюся змін. Повірте, думаю не про себе, а про людей. Справді, набридло просити гроші. Не повинно так бути. Давно говориться, що громади мають отримати у своє розпорядження основний ресурс місцевого самоврядування, права на встановлення місцевих податків і зборів, достатніх для виконання власних повноважень та стимулювання економічного розвитку з метою створення нових робочих місць. Податкову систему необхідно і далі удосконалювати. Головне, щоб нам повернули 60 відсотків обіцяного прибуткового податку, але не за умови об’єднання з іншими селами. Це для нашого села майже 100 тисяч гривень.
Ми маємо на своїй території дві заправки, сільськогосподарське підприємство, торгові точки. Вважаю, що можемо бути самодостатніми. Наполегливо працюємо над пошуком інших джерел. Аби тільки не заважали.
Думаю, що найрозумніше було б запустити пілотний проект. Вивчити його результати, а потім вже поширювати далі.
Тиберій Ріго,
Дубрівський сільський голова