malatya escort bursa escort antalya escort konya escort Чи легко бути лідером слабкій статі? — Ужгородська районна рада
Новини

kotlar Не кожне село має сильного, рішучого голову.  Мешканцям Тарнівецької сільради пощастило. Хоча лідер їхньої громади і слабкої статі, та  вже двічі обирали Марію Котляр сільським головою. Певно, бачать в її особі не чиновника,  а господиню. 18 депутатів місцевої громади – активний, згуртований колектив. І у цьому заслуга  непосидючого голови.

…Марія Золтанівна тільки що вийшла із залу районної ради, де засідала комісія з питань захисту прав дитини під головуванням заступника голови райдержадміністрації Івана Береца. Схвильована, не знаходила собі місця. Коли йдеться про неблагополучні сім’ї, коли горе чорним крилом торкається дитини, серце завжди крається від болю. Готова зробити все, щоб лише діти не страждали через байдужість.

І це не просто слова. Марія Золтанівна давно опікується дитячими притулками, рада б допомогти кожній дитині, обділеній материнською ласкою. Маючи своїх двох дорослих дітей, з чоловіком усиновили малого Іванка. Хлопчик давно забув своє нелегке дитинство. Сім’я Котлярів стала для нього рідною.

Довго не вдавалося спрямувати розмову у потрібне русло. Згадували дитячий будинок, в якому якось напередодні Великодня побували разом, роздавали дітям пасочки, солодощі, одяг та взуття. У цьому закладі жив колись  Іванко. Мимоволі розмова переключається на події на Сході, де нині гинуть діти. Марія Золтанівна з обуренням розповідає, як нещодавно з подругою обідала в одному кафе, а поряд гостилася компанія донецьких легінів. Чи то жартома, чи серйозно чоловіки вголос виголошували тости за здоров’я сепаратистів.

– Що ж це робиться? – жінка не могла приховати гніву. – Наші хлопці воюють, гинуть на Сході, а ті спокійно відпочивають, шикують у нашому краї. У ці дні працівники сіль-ради розносять листівки по хатах, щоб чоловіки з’явилися на медкомісію, а ті, хто заварив ту кашу, і не думають захищати Україну. Розумом розумію, що треба об’єднатися, а серцем не можу збагнути, чому мають гинути наші люди. Вочевидь, тому, що сама мати. Живемо нині, мов у страшному сні.

Жінка емоційніше за чоловіка сприймає події. А коли у 2006 році її вперше обрали сільським головою, від  навали проблем не знала, де поді-тися. Ночами не спала. А коли вдалося газифікувати та відремонтувати дитячий садок, бібліотеку, ФАП, зрозуміла, що не одна – підтримає громада. Допомогли районна влада, сільські депутати. Підставила плече родина. А коли провели освітлення вулиць у Ботфалві, відчула, що потрібна людям. І, головне, вони їй.

Довго не вдавалося навести порядок із прибиранням території сільради, а вона чимала: села Тарнівці, Шишлівці, Ботфалва. То тут, то там з’являлися стихійні смітники. У цій справі допомогли керівники господарств «Ласточка» – Василь Лакатош, «Коник» – Василь Мелеш.

Опікується сільрада дитячою школою мистецтв. Вчителі цього творчого закладу на чолі з директором  Софією Рябець – надійний актив сільради, ініціатори багатьох добрих справ, особливо, у Дні села.

– Місцева рада була і залишається головною  опорою громад, – ділиться Марія Котляр. – Конкретних реформ у країні не видно. Київ далеко, а людям потрібна поміч. Ось чому головне в нашій роботі – наповнення бюджету. Це – фундамент розвитку громади. Торік ми успішно поповнили дохідну частину сільської казни, хоч було нелегко. Найбільший наш донор – фермерське господарство «Коник».

Далі сільський голова розповідає, що безробітних у селі нема. Не працює хіба що лінивий. У Мелеша людям платять по 100 гривень на день. Роботою можуть забезпечити всіх бажаючих.

Фермерам на території сіль-ради – зелена вулиця. Не так давно запрацювали  нові господарства: «Перфект» – Івана Продана, «Ренет» – Семена Тижука, «Агросад-плюс» – Ольги Карбованець... Садівництво стало привабливою галуззю у селах.

Підтримують тарнівчани дружні зв’язки з польським селом Ренска вєсть. У поляків є чому повчитися. Там держава по-справжньому дбає про господарів – виробників сільгосппродукції. Польща, каже, дуже випередила нас у самоврядуванні. Їхня конституція гарантує успішне господарювання. Розроблена низка системних заходів підтримки газдів. Працюють обслуговуючі кооперативи. З порожніми кишенями з поляками важко кон-курувати. Жити в Європі і мислити по-радянськи не можна.

Цей рік, прогнозують, буде нелегким, а роботи чимало. У минулому районна влада допомогла відкрити третю групу у дитсадку. Тепер у дошкільному закладі виховується 60 малят. За районні кошти там перекрили дах, переводять опалення на тверде паливо.

Ведемо розмову про об’єд-нання сільрад, про яке нині  так багато говорять.

– Ні з ким не збираємося об’єднуватися, – каже Марія Золтанівна. – Самі дамо собі раду, аби лише не заважали. Ми майже повністю провели грошово-нормативну оцінку земель. Плануємо відремонтувати клуб і сільраду. Довели до ладу дорогу Сторожниця–Павлово. Район допоміг коштами. Утримуємо дві футбольні команди. Не все, звичайно, легко. Є чимало проблем.

На останній сесії сільради депутати не проголосували за податок на нерухоме майно. Ставки податку мають бути встановлені органами місцевого самоврядування. Не встановили. Базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа. Але біда в тому, що деякі будинки не зда-ні в експлуатацію, а значить їх власники, хоч вже мешкають у новобудовах, не будуть платити податок. І виходить, що один платить, а сусід – ні.

Розуміємо, що тут треба щось робити. Про що, власне, мова? Про втрачені прибутки, котрі мали б, але не наповняють сільську казну. Зрозуміти людей, які не вводять свої будинки в експлуатацію, можна. Заплатили за проекти, іншу документацію, за будматеріали, роботу, а тепер знову плати. Суми чималенькі, а грошей взяти ніде. Настали скрутні часи. Зростають ціни на енергоносії, комунальні послуги. Вже завтра питання про наші ресурси, каже, стане питанням виживання. Потрібні зміни у законодавстві. І якнайскоріше.

Розуміє голова, що її роль у селі не остання. Стабілізуюча.

Марія Котляр – одна з кращих сільських голів на Ужгородщині. Тому, мабуть, із цією громадою у влади не виникає якихось проблем.

Слухаю Марію Золтанівну і пригадую, як гумористи жартували, що лише жінка може встигнути і вдома, і на роботі, до того ж за скромні наявні кошти, та й при цьому ще й мати гарний вигляд. Про багато чого ми говорили в той день з Марією Котляр. І про цікаві кулінарні рецепти, і про моду. Але про це вже іншого разу.

Вісті Ужгородщини

 

Видео-урок по установке Joomla 3.3 на Денвер.
porn sex hikayeleri seks Hikayeleri bahis siteleri Sohbet Hattı